Мета:

1.Головна мета – збереження здоров’я дитини, активізація розумової діяльності дітей, оптимізація роботи х обдарованими на різних етапах.

2.Тема наступності актуальна і має велике значення для всіх педагогів, тому для прийняття відповідних рішень необхідне обговорення за участі всіх учасників навчально-виховного процесу і ДНЗ, і школи.

Завдання:

1.     Використання досвіду роботи в практичній діяльності педагогів ДНЗ «Вишенька» і Бурчацької СШ «Джерело».

2.     Об’єднання зусиль педагогічних колективів задля підвищення ефективності роботи.

3.     Створення цілісної системи спільних поглядів на використання правил наступності в навчально-виховному процесі, активізації уваги до проблеми збереження здоров’я всіх учасників повчально-виховного процесу.

4.     Попередження дезадаптації учителів і учнів в перехідному періоді.

Запитання до виступаючих:

1.     Чи задовольняє рівень підготовленості дітей до школи?

2.     Чи використовується диференційований підхід?

3.     Які труднощі виникають на першому етапі роботи?

4.     Чи допомагає психологічна служба у подоланні проявів дезадаптації дітей?

5.     Які бачите шляхи попередження дезадаптації дітей на різних етапах діяльності?

6.     Як виявляєте і працюєте з обдарованими і здібними дітьми?

Доповідь директора школи:

Створення сприятливого освітнього середовища для організації роботи із здібними і обдарованими дітьми в умовах сільських навчальних закладів

найважливіший фактор суспільного розвитку в багатьох країнах світу. В прийнятих у 1994 році Парламентською асамблеєю Євросоюзу Рекомендаціях (№1248) з питань розвитку освіти обдарованих і талановитих дітей , як таких, що потребують для повного розвитку свого потенціалу   відповідних освітніх можливостей, включати до програми підготовки вчителів вивчення стратегії з питань ідентифікації обдарованих учнів; сприяти розповсюдженню інформації про обдарованих дітей серед усіх, хто з ними пов'язаний ; в межах шкільної системи організовувати навчання з тих галузей, в яких проявляються спеціальні високі здібності учнів; шкільну систему робити треба  гнучкою для сучасного обліку освітніх потреб обдарованих. При цьому  у Рекомендаціях підкреслюється, що будь-яка освітня ініціатива в навчанні обдарованих дітей повинна вводитися з обачністю, щоб уникнути небезпеки навішування ярликів і небажаних наслідків для всього суспільства.

         В інформаційній цивілізації ХХІ століття виріс інтерес суспільства до проблеми обдарованих дітей, які розглядаються усіма, як потужній ресурс розвитку будь-якої держави і людства в цілому. Робота з обдарованими і талановитими дітьми вважається сьогодні одним із стратегічних пріоритетів державної політики : вже більше як тридцять років існує Всесвітня рада по обдарованим і талановитим дітям, яка об’єднує 55 країн світу.

         Однією з актуальних проблем сучасної освіти є створення умов для розвитку інтелектуального творчого потенціалу кожної дитини. Для вирішення цієї проблеми необхідно створити відповідні умови для здійснення навчально-виховного процесу, результатом якого ста­ло б засвоєння учнями змісту освіти на рівні творчого застосування знань та умінь, набуття учнями навичок самостійного вирішення про­блемних ситуацій, розвитку та реалізації власного творчого потенціалу.

Вступ до школи і молодший шкільний вік є важливими етапами жит­тєвого шляху дитини, оскільки школа — це не лише навчальний процес, а й важлива частина життя зростаючої особистості. Педагогам, які пра­цюють із першокласниками, важливо мати уявлення не лише про навич­ки, з якими діти прийшли до школи, а й про їхні очікування, бажання, наміри, переваги, уявлення про самих себе та своє місце серед інших.

Початок навчання дитини в 1-му класі — це складний і відпові­дальний етап. Адже дуже багато змін відбувається в цей період. Це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові сто­сунки, нові обов'язки.

Досвід роботи показує, що адаптація дитини до школи відбуваєть­ся не одразу. Це досить тривалий процес, який пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5—7 тижнів поступо­во підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності у дитини, спадає напруга та тривожність.

Щорічними дослідженнями доведено, що з початком навчального року відбувається адаптація організму учнів до навчального процесу, тривалість і перебіг якої залежить як від факторів навчального середовища (режиму, змісту, методів і засобів навчання, обсягу навчального навантаження), так і від стану здоров'я та працездатності. Взагалі ж адаптація до школи розглядається як безперервний процес, що відбу­вається протягом усього часу перебування учнів у навчальному закладі.

Робота вчителя розпочинається ще на етапі запису дитини до першо­го класу під час діагностичної бесіди з майбутнім учнем, коли виявляєть­ся рівень та особливості підготовленості дитини до шкільного життя.

 Спостерігаючи за першокласниками, можна говорити про те, що діти, які відвідували ДНЗ, значно швидше і без проблем адаптують­ся до умов навчання в школі.

З метою уникнення перевантаження та для покращення адаптації учнів 1-х класів до навчання протягом першого місяця щоденно один з уроків проводиться на свіжому повітрі або в ігровій кімнаті.

У розкладі для першокласників введено  розвантажуваль­ний день — четвер.

У навчанні учнів велика увага вчителів приділяється  грі як основному виду дитячої діяльності. Ігрова діяльність є цінним засобом виховання розумової активності учнів, активізує психічні процеси, викликає живу зацікавленість у процесах пізнання. Під час проведення дидактичних ігор діти з бажанням долають значні труднощі у навчанні, розвивають свої здібності та уміння.

Для створення спокійної робочої атмосфери на уроці вчителі намагаються підтримувати зосередженість уваги учнів, їх слух, а не збе­реження статичної пози за партою протягом усього уроку.

У цьому навчальному році також здійснювалась програма психо­логічного супроводу  першокласників під час адаптаційного періоду до навчання в школі. Головне завдання — це допомога дітям у адап­тації до школи, що має на меті розвиток саморегуляції дітей, попере­дження і зниження тривожності, а також допомогу вчителеві у створен­ні умов, що сприяють інтенсивному розвиткові пізнавальних можливос­тей і комунікативних здібностей першокласників. У систему супроводу адаптації першокласників до школи повинні увійти заняття, у процесі про­ведення яких проходять консультації з учителем, зустрічі з батьками. Заняття   будуються у доступній та цікавій формі, з використанням ме­тодів, технік саморегуляції, проективних методів розвитку уяви, гри. Частина занять має двоїстий характер: містить не лише діагностичні завдання, а й розвиваючі вправи.

Це такі розвивальні заняття:

•     «Серце»

Мета: зняти тривогу перших днів і місяців навчання, забезпечити входження за допомогою гри в новий дитячий колектив.

•     «Який Я»

Мета: формувати в дітей позитивне ставлення до себе, сприяти розвитку пізнавального інтересу до власної особи.

•     «Моя сім'я — моя колиска»

Мета: сприяти розвитку відповідального ставлення до сім'ї та своїх обов'язків у ній, формувати у дітей бажання піклуватися про сім'ю, бу­ти відповідальними за виконання домашніх обов'язків.

•     «Мої друзі»

Мета: формувати доброзичливе ставлення до друзів, відповідаль­ність у взаєминах з ними, пояснити й обговорити поняття «друг» та «дружба», сприяти формуванню відповідальної поведінки у друж­ніх взаєминах.

•     «Граємося разом»

Мета: розширити уявлення дітей про значення ігрової діяльності для їх особистісного розвитку.

Дослідження процесу адаптації першокласників до школи проводяться  за допомогою психологічного інструментарію:

•  «Добра і погана людина» (проективна методика);

•  «Малюнок сім'ї» (проективна методика);

•  «Школа тварин» (проективна методика);

•  «Їжачок» (одержання зворотного зв'язку через казку);

•  «Мотиваційна готовність» (тест).

Дітям, яким важче   пристосуватися до навчання в школі,  приділяється більша увага та індивідуальна підтримка як учителя, так і психолога, який здійснював психологічний супровід цього процесу:

•  ведуться психолого-педагогічні спостереження за першокласника­ми, проводяться бесіди з дитиною;

•  у межах діагностичної роботи використовуються  методики ви­вчення тривожності, малюнкові методики;

•  розробляються  вправи, ігри, завдання для покращення процесу адаптації дітей до школи;

•  проводиться  консультаційна робота з педагогами та батьками: ін­дивідуальні та групові консультації, батьківські збори ;

Обстеження 1 класу показали, що діти шестирічного віку, у переважній більшості, слабо проходять період адаптації до нових умов, тобто до навчання в школі. Учні не завжди можуть проаналізувати свої вчинки і вчинки інших людей,  адекватно реагувати на зауваження. Вони слабо  розпізнають свої емоційні стани, сприймають емоції інших.

Актуальність соціально-педагогічного підходу до розробки моделі обдарованості учнів сільської місцевості є безперечною, тому що саме ці діти обмежені у виборі типів навчальних закладів, наданні психолого-педагогічної підтримки, збагаченні позашкільних та позакласних форм роботи, які сприяють розвитку природних задатків, забезпеченні технічними і інформаційно-комунікаційними засобами навчання.

В дослідженнях російського вченого А.Цирюльникова визначено 4 головних типи соціокультурної ситуації в залежності від розвинутості або відсутності таких параметрів, як:

·                   Культурно-історична традиція (КІТ)

·                   Розвиток сучасного соціокультурного фону (СКФ):

-КІТ(+), СКФ(+)- збереглись культурно-історичні традиції, відносно високий рівень сучасного соціокультурного фону (ситуація «школа в культурному центрі»)

ü    -КІТ (+), СКФ (-) збереглись культурно-історичні традиції, але рівень сучасного соціокультурного фону низький (ситуація «школа в колишньому вогнищі культури»)

-КІТ(-),СКФ (+)- культурно-історичні традиції відсутні, але рівень сучасного соціокультурного фону відносно високий (ситуація «школа в потенційному вогнищі культури»)

- КІТ (-), СКФ (-) – культурно-історичні традиції і сучасний соціокультурний фон відсутні (ситуація «школа в культурній пустелі»)

Наша школа опинилась саме в 2 типі соціокультурної ситуації , в ситуації школи в колишньому культурному вогнищі, для якої характерним є: збіднілий соціально-культурний фон, деконструктивне середовище зовнішнього оточення освітніх установ, погіршення умов не тільки для розвитку здібностей дітей, але і для їхнього майбутнього життя у цьому населеному пункті.