Виступ практичного психолога Толпеко Я.В. за підсумками вивчення мотивації обдарованих та здібних дітей (презентація додається)

                            Найголовніше, чого має спробувати

                             досягти школа, - це допомогти

                            дитині захотіти вчитися

Проблема дитячої обдарованості в усі часи викликає великий інтерес у суспільстві. Зацікавленість фахівців, батьків зрозуміла – йдеться не лише про долі окремих особливостей, а й про майбутнє країни, всього світу. Адже саме талановиті, обдаровані, здатні до творчості люди створюють нові теорії та нові технології , пропонують нові шляхи розвитку.

Яким же чином варто працювати з обдарованими дітьми? Карне, Шведе виділили деякі основні принципи роботи з обдарованими дітьми.

·        Кожна дитина неповторна. Необхідно виділити її сильні і слабкі сторони;

·        Обдаровані діти дуже критичні до себе і часом мають негативний «Я – образ» необхідно допомогти їм сформувати реалістичне уявлення про себе;

·        Родина відіграє важливу роль в освіті обдарованої дитини, тому має тісно контактувати зі школою. Сім’я здатна розвинути або знищити творчий потенціал дитини ще у дошкільному віці.

·        Одного інтелекту в житті недостатньо, тому варто розвивати цілеспрямованість, наполегливість і бажання довести справу до кінця.

Модель обдарованого учня за Рензулі, має три основні складові:

·        Високий рівень інтелекту

·        Креативність ( творче мислення)

·        Мотивація діяльності – розвиваючи всі три сфери, ми досягнемо обдарованості.

Важливу роль у роботі з обдарованими дітьми відіграє своєчасне виявлення обдарованих. Діагностика обдарованості допомагає вирішити багато завдань, дає можливість створити оптимальні умови для становлення їхнього розвитку.

Шановні педагоги!!! Мотивація у педагогіці завжди була і є одним з найважливіших компонентів навчання, фундаментом для здійснення всебічного розвитку особистості. З вітчизняних дидактів, що займалися цією проблемою, слід відзначити перш за все К.Д. Ушинського.

         Одна з основних проблем сучасної школи – зниження ефективності навчання. Відбувається це через декілька факторів:

·        Соціальні ( падіння цінності освіти, відсутність прямого й очевидного зв’язку між освітою і майбутнім добробутом)

·        Психологічні ( відсутність мотивації вчитися)

Починаючи будь-яку справу, ми відштовхуємося від внутрішніх прагнень, інтересів. У психології мотивом називають те, що стимулює до діяльності, те, заради чого її розпочинають.

         Існує безліч класифікацій мотивів, але для нашої теми найбільше підходить така. Є три мотиви, з яких дитина може і хоче вчитися:

·        Зовнішній – орієнтація на майбутнє( коли дитина вчиться, щоб згодом вступити до Вузу, отримати цікаву роботу – таке частіше трапляється у старших класах.

·        Внутрішній – орієнтація на власні схильності і здібності ( дитина охоче вивчає предмет, який їй цікавий) за такої мотивації праця приносить задоволення, нею можна займатися і без зовнішнього тиску.

·        Ситуативний мотив – подобається вчитель, цікаво спланований урок, дитині зрозуміло, де можна застосовувати певний матеріал.

Особливо яскраво зниження мотивації до навчання виявляється у середній школі. У початковій дитина ще вчиться охоче, аби відповідати новому статусу « я дорослий», « я учень» у старших класах з’являється потреба вступити до вузу. У середній же школі ці фактори не мотивують. – лишається єдиний метод – використовувати  ситуацію ситуативного навчального інтересу, тобто цікавості до предмета, до кожної конкретної теми.

Дослідження проказали, що основаними причинами недостатньої позитивної мотивації є:

·        Страх невдачі 4-6 класи

·        Хибні( негативні) цінності ( 7-9 класи) – хочеться бути «крутим», виділитися чимось серед однолітків;

·        Недостатня зацікавленість – витоки цього у соціальному оточенні, яке вважає освіту не такою вже й важливою в житті людини;

·        Проблеми у навчанні

·        Емоційна перевтома

·        Низькі очікування

·        Недостатнє навантаження

Не лише діти, а й ми дорослі, з інтересом ставимося до справи тоді, коли у нас виходить. Жоден учень не зможе залюбки робити те, що завдає йому лише неприємності.

Мотиви учіння в кожної дитини - глибоко особистісні, індивідуальні. Зовнішня поведінка учня, його ставлення до школи, товаришів, оцінювання багатьох подій - це все „вершки" від багатьох корінців, що живлять бажання дитини вчитися, долати труднощі.

Живильні сили для всього дерева учіння йдуть насамперед від почуттів маленького школяра, від того, як його зустрічає школа і перший учитель

У позитивному ставленні до навчання начебто задіяні дві найважливіші пружини навчальної мотивації - „хочу" і „треба". Вміле, гуманне використання цих засобів ефективне, але недостатнє, щоб сформувати в усіх молодших школярів стійкі пізнавальні інтереси, потреби, бажання самостійно мислити, зосереджено й цілеспрямовано працювати на уроці.

Як сонце потрібне всьому живому, так і розвитку мотивації учіння потрібні стимулююче середовище і цілеспрямований вплив через систему педагогічних прийомів. Тому загальні умови педагогічного стимулювання треба поєднувати із застосуванням різноманітних методичних прийомів, які прямо працюють на мотиваційний компонент уроку

Для формування повноцінної мотивації учіння молодших школярів особливо важливо забезпечити такі умови

·        збагачувати зміст особистісно-орієнтованим цікавим матеріалом;

·        утверджувати справді гуманне ставлення до всіх учнів, бачити в дитині особистість;

·        задовольняти потреби в спілкуванні з учителем та однокласниками під час навчання;

·        збагачувати мислення інтелектуальними почуттями;

·        формувати допитливість і пізнавальний інтерес;

·        формувати адекватну самооцінку своїх можливостей;

·        утверджувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;

·        використовувати різні способи педагогічної підтримки, прогнозувати ситуації, коли вона особливо потрібна дітям;

·        виховувати відповідальне ставлення до навчальної праці, зміцнювати почуття обов’язку.

Реалізація кожної з цих умов вимагає тривалої, узгодженої роботи вчителя, вихователя і батьків.

         Працюючи з обдарованими дітьми часто згадується установка Шаталова – « усі діти талановиті», всі вони здатні опанувати шкільну програму. Учитель має тільки допомогти учневі усвідомити себе особистістю, розбудити в ньому потребу в пізнанні себе, світу… головним принципом при цьому – зняти почуття страху з душі учня, уселити впевненість у свої сили. Шаталов використав трискладову систему її реалізації:

«ти можеш! – повинен нагадати вчитель учневі

«він може» - повинен розуміти колектив дітей

« я можу» - має повірити в себе учень

Усі діти можуть учитися успішно, однак педагог повинен мати велике терпіння й позитивну установку.

Притча про мотивацію

         Один чоловік ішов вулицею, несучи важкий камінь. Проходячи повз нього, інший чоловік запитав: «навіщо ти це робиш? Той відповів: я раб. Мені наказали, і я зобов’язаний це нести.

         Іншому чоловіку, який ніс важкий камінь, поставили ж таке запитання. Він відповів: «мені заплатили, щоб я його переніс. Робота важка, але все ж таки непогана»

         І в третього чоловіка, який ніс важкий камінь, запитали, чому він це робить. « Я будую церкву- почули у відповідь)

«Якщо Ви вважаєте, що можете,

Ви – можете. Але якщо Ви думаєте, що не можете, значить, ви і не зможете» Мері Кей Еш

Рекомендації

вчителям щодо підвищення мотивації діяльності

1.          Організовувати навчально-виховний процес з урахуванням інтересів, бажань і можливостей психофізичного здоров’я учнів.

2.           Варто давати оцінку виконаної роботи так, щоб вона свідчила нехай навіть, про невеликі досягнення в навчальній діяльності учнів та забезпеченні їх пізнавальних потреб, настроювала на нову пізнавальну активність.

3.          Під час формування нових знань залучати учнів до продуктивної діяльності, пропонуючи їм завдання, які б стимулювали самостійність мислення, формування здібностей пошукової діяльності, розвиваючи таким чином у школярів уміння працювати з інформацією: здобувати, порівнювати, аналізувати та    оцінювати її.

4.          Бажано створити у колективі школярів необхідний інтелектуальний фон, який активізував би пізнавальний інтерес в учнів, що знаходяться в стані «інтелектуальної» сплячки.

5.          Варто відмовитись від уявлень про учня як пасивного слухача готової інформації, використовувати активні, інтерактивні методи навчальної діяльності (незалежно від типу уроку).

6.          Потрібно частіше залучати учнів до оцінки та взаємооцінки, рецензування.

7.           Створювати атмосферу зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу; стимулювати появу емоційного задоволення від процесу навчання,  показуючи успіх як окремих дітей, так і груп школярів у процесі навчання.

8.          Стимулювати учнів до застосування різноманітних способів виконання завдань на уроках без побоювання помилитися, висловити неправильну думку, варто визнавати право дитини на помилку, навчати ставитися до невдач як до чогось хоч і неминучого, але корисного.

9.          Створювати педагогічну ситуацію спілкування, що дозволила б кожному учневі, незалежно від ступеня його готовності до уроку, виявляти ініціативу, самостійність і винахідливість у способах здобуття знань.

10.     Вивчати, узагальнювати, впроваджувати кращий педагогічний досвід із проблем вивчення мотивації навчальної діяльності учнів.

11.     Забезпечити зворотній зв'язок із діяльністю учнів на всіх стадіях навчання.

12.     Під час опитування на уроці аналізувати не лише правильність відповіді, але й її самостійність, оригінальність, бажання учня шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань.

13.     Обговорювати з учнями наприкінці уроку не лише те, про що дізналися (що опанували), але й те, що сподобалось (не сподобалось) та чому; що хотілося б виконати ще раз, а що зробити по-іншому.